Походження гіпсу

Говорячи про гіпсокартон, варто згадати історію його основної складової — гіпсу. Цей будівельний матеріал застосовувався ще п'ять тисячоліть тому в Єгипті. Стародавні майстри використовували його для оздоблення стін, після чого розписували їх.

Гіпс залишається популярним завдяки своїй властивості приймати будь-яку форму при додаванні води та швидко тверднути. Його застосовували стародавні єгиптяни і сучасні будівельники — для штукатурки та ліпнини.

Поява гіпсокартону

Історія гіпсокартону почалася в кінці XIX століття, коли Августин Саккет запатентував машину для виробництва листів гіпсокартону. Вони складалися з декількох шарів паперу, склеєних гіпсом, товщиною 0,5 см. Новий матеріал дозволяв отримати рівну поверхню без шпаклівки та штукатурки, готову до фарбування або обклеювання шпалерами. Крім цього, він мав підвищену вогнестійкість та легкість у роботі.

Сучасна технологія виробництва

На початку XX століття Стефан Келлі запропонував виготовляти гіпсокартон з двох шарів, спрощуючи технологічний процес. Американський інженер Кларенс Устман запропонував закривати краї готових листів для підвищення міцності.

Сучасні листи гіпсокартону мають довжину від 2,5 до 5 м, ширину 1,2–1,3 м, товщину 0,8–2,5 см. Використовується композитний матеріал, який підвищує вогнестійкість, щільність і міцність виробу.

Екологічність та особливі властивості

Гіпсокартон є нетоксичним матеріалом, виготовленим з екологічно чистих компонентів і без запаху. Він здатний вбирати або віддавати вологу залежно від вологості повітря. Унікальна особливість — рівень кислотності гіпсокартону збігається з кислотністю організму людини, що дозволяє використовувати його у звичайних та медичних приміщеннях.

Більше цікавих фактів

Хочете дізнатися більше історичних фактів про гіпсокартон? Підписуйтесь на наші соціальні сторінки: Vamiut Instagram.